Європі необхідно швидко переозброїтися, але перешкоди, починаючи від бюрократії і закінчуючи браком грошей, заважають оборонним підрядникам розширюватися. Як пише The Wall street Journal, останніми місяцями необхідність озброєння України і самої Європи стала ще більш нагальною, оскільки європейські лідери побоюються того, що можлива перемога Дональда Трампа може вплинути на прихильність США військовим зусиллям в Україні.

"Однак загалом зусилля, як і раніше, впираються в бюрократію, вузькі місця, насторожене ставлення громадськості до виробництва зброї та відмову банків давати гроші в борг", - зазначає WSJ.

Наприкінці минулого року Данія викупила списаний завод з виробництва боєприпасів, щоб відновити виробництво артилерійських снарядів. Після виходу на проєктну потужність завод має випускати 120 000 артилерійських снарядів на рік, в основному калібру 155 мм і 120 мм. Однак політичні розбіжності затягнули процес пошуку компанії, яка вироблятиме боєприпаси, майже на рік, а офіційний тендер ще не розпочався, зазначає WSJ. Прогнозується, що на повну потужність данський завод вийде не раніше кінця 2026 року, тобто за три роки після того, як його купила держава.

Така затримка, незважаючи на підтримку проєкту урядом на найвищому рівні, показує, чому європейські країни не можуть переключитися на військову економіку, як це може зробити Росія, зазначає WSJ. Зокрема, деякі з причин закладені в європейських країнах як демократичних економіках із вільним ринком.

Так, за кілька місяців після придбання заводу більшість у данському парламенті зажадала, щоб уряд відкрив процес для учасників торгів, а не зупинився на передбачуваному фавориті - норвезькій оборонній компанії Nammo. Кілька данських консорціумів сформували заявки на участь у тендері, стверджуючи, що виробництво має залишитися в руках данців, щоб зміцнити оборонну промисловість країни.

"В інших країнах континенту жителі прилеглих районів створюють перешкоди для реалізації проектів. Провідний європейський виробник танків, компанія KNDS, планувала розширити полігон у Мюнхені, але була змушена призупинити роботи через скарги місцевих мешканців, зокрема однієї людини, яка заявила, що роботи заважають йому медитувати. Інші жителі були стурбовані тим, що шум від полігону вплине на ціни на житло", - пише видання.

А у німецькому місті Тройсдорф компанії Diehl Defence насилу вдалося отримати дозвіл на розширення заводу в центрі міста, щоб збільшити виробництво детонаторів та інших деталей для системи протиракетної оборони Iris T.

Генеральний директор Diehl Гельмут Раух сказав, що отримання дозволу на будівництво або розширення оборонних об`єктів, яке повинно тривати кілька місяців, іноді займає до 18 місяців. Чиновники, за його словами, "не розуміють... що ми перебуваємо в критичній політичній ситуації в Європі".

Оборонні компанії скаржаться, що інвесторів часто відлякують європейські екологічні, соціальні та корпоративні норми управління. Ще більша проблема, за їхніми словами, полягає в тому, що деякі банки не дають кредити оборонним підрядникам, що ускладнює життя для невеликих компаній у ланцюжку поставок галузі.

Оборонні компанії також кажуть, що за два роки війни в Україні вони все ще не отримують достатньо довгострокових замовлень, щоб планувати та інвестувати.

"Бездіяльність породила порочне коло: Європейські оборонні компанії, які відчувають брак інвестицій, не справляються з поставками, що спонукає європейські уряди купувати замість них у американських постачальників. Це, своєю чергою, означає скорочення коштів для європейських виробників, які ризикують ще більше відстати в перегонах за новими військовими і технологічними досягненнями", - пише WSJ.

Як заявив новий комісар ЄС з оборони Андрюс Кубілюс, Європі потрібно бути готовою до нападу Росії протягом кількох років, і для цього необхідно зробити хоча б малий запас боєприпасів.

А як писав NYT, у Європи є чотири ключові прогалини, які слід заповнити, якщо європейці серйозно налаштовані зменшити свою залежність від США в питаннях власної оборони. Це гроші, чисельність військ, стратегічні фактори впливу та ядерна парасолька.

Катерина Гірник
УНІАН, 29 вересня 2024