Я розумію, що сам задум непоганий. І розкажу, як це мало б працювати для тих, хто, як я, завозить автомобілі. Процедура проста: волонтер заходить в електронний кабінет, заповнює шаблон, наприклад: "Везу Fiat, на такий фонд/для такої ВЧ". Після виїзду за кордон і придбання авто, волонтер додає ще VIN-код та іншу інформацію. Декларація "йде" в систему, а завдання волонтера – протягом 90 днів завантажити акт про передачу майна (машини).

Я здогадуюсь, навіщо вводилися ці новації. Адже, у будь-якому разі, раніше мою паперову декларацію (з такими ж даними, як описано вище), митник вводив у якусь базу. Тобто, було логічно об’єднати бази, перевести все в електронний обіг та позбавити усіх нас зайвих папірців. Але як це було зроблено?

Конкретно наш фонд додався до реєстру (в народі – "реєстр волонтерів") 29 листопада. А вже 1 грудня я серед перших перетинав кордон України з Польщею. Це виявилось непросто. Коли показав скрін свого номера в Єдиному реєстрі – "ЕР2035", митники ввели його у базу, але… Там останній номер у таблиці був "ЕР16ХХ", причому, зареєстрований ще у серпні. Розумієте? У митників на кордоні була актуальною серпнева база! Наскільки я зрозумів пізніше, частина волонтерських даних вносилась на тестовий сервер, і звідти всі дані просто зникли…

Я спробував зареєструватися заново. А поруч зі мною й такі ж, як я, волонтери, з такими ж проблемами. Усі ми мали подати електронну декларацію, але зареєструватися не міг ніхто!

Наскільки я зрозумів пізніше, частина волонтерських даних вносилась на тестовий сервер, і звідти всі дані просто зникли…

По-перше, на кордоні практично немає сталого інтернет-зв’язку. По-друге, через те, що багато волонтерів поспішали зареєструватися наново, база впала… Запустити сервер, який не витримав масштабів та впав, – це незрозуміла, неприпустима помилка для держави.

Я спробував поспати в машині, мене розбудили митники, мовляв: "Це ви написали пост в соцмережах? Нас за нього…". Хоча до митників в цій історії я не маю претензій.

Нічна зміна митників сказала нам: "Хлопці, ми нічого не можемо зробити. Дочекайтеся зміни о 9-й ранку". Дочекалися. Прийшла нова зміна. Але нічого не змінилось. Всі, хто давно возить машини для фронту, розпочали "міні-революцію": база не працювала, волонтери обурювалися…

Раніше я від руки заповнював декларацію та віддавав на митниці. Все. Цього разу таку саму декларацію, лиш в електронному вигляді, я відправив у месенджер помічнику. Він, маючи кращий інтернет, зміг завантажити мої дані до системи, надіслав мені новий номер. Я надав його митникам і… на митниці знову не побачили декларації в системі! Уявляєте, яке "полегшення" життя волонтерів?

Запустити сервер, який не витримав масштабів та впав, – це незрозуміла, неприпустима помилка для держави

Зрештою, усі, хто в цю ніч застряг на кордоні з важливими вантажами, записали на листочках, що декларують. Нас задекларували в "ручному режимі", вірячи на слово, що є відповідний номер гуманітарної допомоги.

І ще один момент. Ви би бачили очі волонтерів-поляків, які спостерігали за нашими "пригодами". Взагалі, як нам допомагатимуть іноземці, не зрозуміло. Адже іноземний фонд зареєструватися в цьому Реєстрі (у нього, наприклад, немає ЄДРПО), не може. Хіба, вони шукатимуть якісь українські фонди, які будуть додатковою ланкою для провезення автомобілів (я говорю лише про свій сектор, адже не знаю, як буде у тих, хто займається дронами, такмедом та іншим).

Зрозуміло, що роботу сервера налагодять. Але осад залишиться.

Як на мене, треба було робити трохи по-іншому. Запускати тестовий варіант подання електронних декларацій та пропонувати: "Хочете - ввозіть стільки-то часу по-старому, але за цей час вчитеся користуватися електронним". Такий перехідний період можна було запровадити на кілька місяців. Думаю, дозволило б запобігти колапсу на кордоні у ніч на 1 грудня.

Костянтин Кравець
УНІАН, 2 грудня 2023