Продуктові картки: повернення до СРСР чи новий метод захисту малозабезпечених в Україні

Українська влада розглядає ініціативу введення "продуктових карток" через підвищення цін насамперед на продукти харчування для захисту найуразливіших верств населення. Як може працювати нова карткова система і чи не призведе вона до дефіциту товарів на полицях наших магазинів.

З початку нового 2022 року в Україні розпочалося бурхливе обговорення нової ініціативи влади щодо можливого запровадження "продуктових карток" для захисту малозабезпечених громадян. 

Справа у тому, що в нашій державі, як, до речі, в багатьох інших країнах світу, набирає обертів споживча інфляція, яка вже призвела до помітного зростання цін на різні групи товарів. 

За даними Державної служби статистики, інфляція у грудні у річному вираженні - порівняно з груднем 2020 року – зросла до 10 відсотків, що удвічі перевищує показник попереднього року (5 відсотків).

Найбільше зросли ціни на продукти харчування, зокрема, на соняшникову олію та цукор - на 39 відсотків та 28 відсотків відповідно. Ціни на яйця зросли на 19 відсотків, хліб подорожчав на 19 відсотків, м'ясо – на 13 відсотків, макарони – майже на 11 відсотків, овочі стали дорожчими майже на 13 відсотків.

За словами радника президента України з економічних питань Олега Устенка, який і озвучив ініціативу влади запровадити "продуктові картки", зараз існує ризик того, що ціни на продукти харчування продовжать активно зростати у 2022 році. 

"Зараз складається така кон’юнктура на світових ринках, що інфляційні процеси будуть тривати. Підтвердженням цього факту є заяви, які лунають від міжнародних інституцій, у тому числі, і від Міжнародного валютного фонду, де вони попереджають про можливі ризики. Базовий прогноз на 2022 рік – це збільшення цін на сировинну продовольчу групу (зерно, цукор, какао та інше) від 10 до 20 відсотків. Якщо негативний сценарій буде реалізовуватися, то, безумовно, держава захистить найменш заможних", - зазначив він. 

УНІАН опитав експертів, зокрема поговорив з представником табору ініціаторів ідеї, спробувавши дізнатися подробиці нової ініціативи влади, адже у багатьох українців "продуктові картки" асоціюються з негативною практикою, яка існувала за часів Радянського Союзу та у буремних 90-х роках.

Радник президента з економічних питань Олег Устенко сказав населення у випадку швидкого зростання цін на споживчі товари, проте жоден із них не стосується того досвіду, який використовувався у часи Радянського Союзу, адже тоді головною проблемою був дефіцит товарів, а зараз – лише можливе різке зростання цін на них. 

"Можливий варіант підтримки населення через пряме субсидіювання, як це зараз відбувається з комунальними послугами. Можливо, як допомога через канал системи "Дія". Можливо, через аналогічну систему "food stamps", яка існує в США. Її неправильно трактують просто як "картки". Бо це – не картки. Це даються кошти найбільш вразливим верствам населення, які можуть бути витрачені на купівлю продуктів харчування. Може відбуватися і іншими каналами, зараз це все предмет обговорення", - пояснив він. 

При цьому Устенко підкреслив, що будь-яка країна з точки зору економічної політики живе в межах бюджетних обмежень. Для того, щоб ефективно використовувати кошти платників податків треба концентрувати допомогу на тій групі населення, яке відноситься до найбільш вразливої. 

"Якщо ризики будуть реалізовані, то інфляція вдарить по всьому населенню, але найбільший удар від інфляції відчують ті, хто має мінімальні доходи, у тому числі отримує соціальну допомогу та мінімальні заробітні плати. Сказати цифри конкретні, хто і яким чином, - я не можу. Це все на рівні обговорення та ідеї", - повідомив він. 

За словами експертів, якщо державі вдасться максимально прозоро побудувати систему адресної підтримки українців, то основними перевагами її будуть: реальна допомога незабезпеченим верствам суспільства та стимуляція власного виробництва.

Безумовно, на ці дотації з бюджету не можна буде придбати алкоголь, тютюн чи іншу продукцію, яка виходить за межі соціальної категорії. 

Згідно з чинним законодавством, до соціальних товарів в нашій країні відносяться: гречка, цукор, макарони, пшеничне борошно, молоко пастеризоване 2,5%, пшеничний батон, хліб житньо-пшеничний, курячі яйця, м'ясо птиці, вода мінеральна негазована, масло вершкове  та олія соняшникова.

"Ризику бідності в Україні часто підлягають сім’ї з дітьми, і концепт прив’язки допомоги до витрат саме на харчування працюватиме на добробут дітей та їхній повноцінний фізичний розвиток", - підкреслила старша економістка Центру економічної стратегії Олександра Коломієць

При цьому експерти застерігають, що недоліком і загрозою всіх державних соціальних програм є небезпека досягнення того граничного рівня, коли бюджет не зможе їх покривати.

Та навіть просте утримання дотованих секторів економіки становить для нашої не вельми багатої країни значний виклик, тому що кошти не спрямовуються на внутрішні інвестиції, фінансування довгострокових проектів чи навіть не надаються в кредит бізнесу (під малі відсотки), а просто проїдаються.

"Страх у тому, що з кожним місяцем чи кварталом число "нужденних" збільшуватиметься завдяки не відлагодженій системі і корупції, що перетворить програму на монстра для сумлінних платників податків. І поряд з усім цим – це можливість більш чесного, прямого і орієнтованого на громадянина впливу в позитивний бік. Залучення до цієї програми соціальних товарів вітчизняного виробництва перетворило би її на потужний засіб стимулювання підприємницької діяльності, збільшення робочих місць і поліпшення ситуації в усіх регіонах", - пояснив президент "Першого міжнародного фонду розвитку України" Микола Волківський. 

Універсальною альтернативною "продуктових карток" та подібних ініціатив є зростання реальних доходів населення, тобто зростання зарплат і соціальних виплат швидшими темпами, ніж темпи інфляції. 

"Але, навіть у разі, якщо економіка розвивається, зростання соціальних виплат відбувається з певним часовим лагом після зростання цін, тому в умовах високої інфляції найбільше страждають верстви населення, які від них залежать – багатодітні сім’ї, пенсіонери, інваліди тощо.  І вони потребують підтримки держави у всіх можливих і доступних формах", - підкреслила старша економістка Центру економічної стратегії Олександра Коломієць.

На думку президента "Першого міжнародного фонду розвитку України" Миколи Волківського, більш  предметною альтернативою адресній грошовій допомозі могла би стати закупка органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади "продуктових пакетів" - товарів українського виробництва і щомісячна роздача їх сім’ям із низькими доходами, багатодітним сім’ям, літнім людям тощо. 

"Хоча в цій ситуації імовірність корупції зростає, проте був би більш жорсткий підхід до віднесення громадян до списку тих, які потребують такої підтримки", - пояснив Волківський. 

Також, за його словами, можна створити бонусну картку, яка нараховувала би умовні бали: це могло би допомогти створити власну електронну систему, не прив’язану до реальної економічної ситуації, а сама сума розраховувалася би відповідно до стандартів споживчого кошика. 

"Так би умовний соціальний захист діяв не номінально, а реально, бо розрахований обсяг, наприклад, молока на місяць калькулювався у цих бонусах, що мають постійну величину (аж до того моменту, поки держава не внесе зміни), тому гіпотетичний стрибок ціни з 20 до 50 чи її спад з 30 до 15 для цієї людини немає жодного значення, бо покупець викуповує квоту, а не суму. Хоча і в цій концепції можна знайти багато недоліків, позаяк соціальне питання однозначно немає чіткого і одновекторного розв’язання", - зазначив  Волківський.

В цілому, на цей час ми маємо ще дуже мало інформації, щоб більш предметно та з деталями проаналізувати ініціативу посадовців, проте вже можна зробити припущення, що нічого спільного з досвідом Радянського Союзу і з талонами, які використовувалися у той час для розподілу дефіцитних товарів, вона, скоріше за все, мати не буде. 

Також, незважаючи на усі потенційні недоліки запропонованої ініціативи, можна вітати початок дискусії з приводу розробки плану захисту найбільш незахищених верств населення. Скажімо, у 2014-2016 роках, коли в Україні також була значна інфляція, подібні ініціативи навіть не обговорювалися.

Богдан Слуцький

УНІАН, 12 січня 2022